4 лютого. З ким ви ходите?

“Чи підуть двоє разом, якщо не домовились?” (Амоса 3:3).ХП 41.1

Навіть у деяких, котрі прагнуть до перемоги над ворогом правди, розвивається схильність до неправедних вчинків. Зло перемагає добро тому, що через маловірство люди не покладаються цілковито на Христа. Вони не перебувають у Ньому; оскільки ж не покладаються на Бога, то і характер їх непослідовний. Проте ніхто не зобов'язаний вибирати собі для спілкування саме таких людей. Життєві спокуси зустрічаються усюди, і хто скаржиться, що члени церкви холодні, горді, пихаті і не подібні на Христа, ті не зобов'язані з ними спілкуватися. У Церкві є чимало діяльних, самовідданих і жертовних людей, готових, якщо потрібно буде, віддати своє життя заради спасіння інших. Тому нехай ніхто не стає обвинувачем членів Церкви, але дозволить бур'янам рости разом із пшеницею, бо Христос сказав, що так повинно бути. Однак якщо під час жнив буде зібрана не лише пшениця, то це аж ніяк не означає, що ми можемо дозволити собі залишатись бур'янами.ХП 41.2

Ті, хто відкидає життя і характер Ісуса, не бажаючи бути подібними до Нього, тим самим показують, що вони перебувають у ворожнечі з Богом. “Хто не зі Мною, той проти Мене, — каже Христос, — і хто не збирає зі Мною, той розкидає”. Ті, котрі люблять Бога, у жодному разі не вибирають Його ворогів собі за друзів. Питання стоїть так: Чи повинен ти допомагати нечестивим у їхньому нечесті і любити тих, котрі ненавидять Господа? Християни не вибиратимуть нехристиянського суспільства.ХП 41.3

Якщо Господь ставить їх на відповідальну посаду у цьому світі, як Йосифа чи Даниїла, то Він і збереже їх від зваблення. Нам просто потрібно навчитись відрізняти добро від зла. Ми усі потребуємо допомоги і настанов, які походять від істинної віри. Отож, маємо прислуховуватися до біблійного вчення, вільного від вигадок і спокус великого неправдомовця; ми повинні оточувати себе якомога чистішою, духовною атмосферою, щоб наш характер будувався із міцного і якісного матеріалу.ХП 41.4

Коли ми спілкуємося з тими, котрі не мають віри в Бога, тоді великий ошуканець непомітно навіює нашому розуму та серцю хибні ідеї. Невже ви оберете спілкування з невірними і безбожними, — з тими, котрі відверто порушують Божий Закон? Невже ви за своїм власним вибором відокремите себе від тих, котрі люблять Бога? Невже ви будете усе далі відходити від світла? Це вельми оманливий шлях. Ви ніколи не знайдете такого місця, де можна отримати надто багато світла, але горе тим, хто обирає темряву замість світла^{1Рукопис 49, 1893 р.}.ХП 41.5