19 січня. Наслідки гріха

“Сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю” (Бут.3:8).ХП 24.1

Адам не врахував усіх наслідків свого непослуху. Він не кидав виклику Богові і нічого не говорив проти Нього. Адам просто пішов наперекір Його чіткому повелінню. Як багато людей сьогодні роблять те ж саме, і їхня провина набагато тяжча, оскільки перед їхніми очима уже є приклад Адама, а також жахливі наслідки порушення Божого Закону. Таким чином, люди мають ясне розуміння цього питання, а тому їм немає вибачення у відкиданні Божого правління і непідкоренні Йому...ХП 24.2

Адам поступився спокусі. Оскільки ми сьогодні виразно бачимо, що таке гріх і до яких наслідків він призводить, то маємо можливість йти від причини до наслідку і зрозуміти: гріх — це не якийсь конкретний вчинок, яким би жахливим він не був, а непослух чітко вираженій Божій волі. Фактично це означає заперечення Бога і відкинення законів Його правління...ХП 24.3

Нині у більшості випадків утверджується закон людського “его”; людська воля стає домінуючим принципом, і коли йде мова про те, що потрібно поважати та шанувати високу й святу волю Бога, підкоряючись їй, людська воля повстає проти цього, тому що шукає чогось свого. Таким чином, виникає боротьба між людським та Божественним.ХП 24.4

Гріхопадіння наших прародичів розірвало золотий ланцюг безумовного підкорення людської волі Божественній. Відтоді послух більше не вважається абсолютною необхідністю. Люди керуються власними помислами, які Господь охарактеризував як “зло всякого часу”, коли говорив про бажання допотопного світу. Господь Ісус каже: “Я виконав Заповіді Мого Отця”. Як? Як людина. “Ось іду, щоб виконати волю Твою, Боже”. У відповідь на звинувачення юдеїв Він явив їм Свій чистий, доброчинний, святий характер, кинувши їм виклик: “Хто із вас звинуватить Мене у гріхові?”...ХП 24.5

Ми не можемо служити Богові так, буцімто нам вже не притаманне ніщо людське; ми покликані служити Йому у своїй людській природі, яка викуплена Сином Божим. Лише завдяки Христовій праведності ми стоятимемо прощеними перед Богом, немовби ми ніколи не грішили. Ми ніколи не одержимо сили, мріючи про те, що могли б зробити, якби були ангелами. Нам потрібно з вірою звернутися до Ісуса Христа і виявити свою любов до Бога через послух Його Заповідям^{1Рукопис 1, 1892 р.; Видані рукописи, т. 6, с. [337-342]}.ХП 24.6